БЕЗПЕКА НАДІЙНІСТЬ РОЗВИТОК
Цивільна безпека
фах, що користується попитом
Кафедра "Цивільної та промислової безпеки" Національного авіаційного університету
провадить підготовку високоякісних фахівців з цивільної безпеки
Difficile est proprie communia dicere
Важко висловити загальновідомі істини по-своєму(лат).
Це був початок
Л.А Буріченко
Сучасна кафедра безпеки життєдіяльності була створена 23 липня 1964 року за наказом начальника Головного управління цивільної авіації СРСР при київському інституті інженерів цивільної авіації (КІІЦА) і мала назву «Кафедра техніки безпеки і протипожежної техніки».
Завідуючим кафедри було призначено Льва Андрійовича БУРІЧЕНКО, який викладав дисципліну «Охорона праці».
Матеріальна база кафедри обмежувалася однією навчальною лабораторією. Під керівництвом Л.А Буріченка на кафедрі створюється навчальна, наукова та матеріальна бази. У подальшому лабораторії кафедри оснащується унікальними приладами фірми «Брюль і К’ер», для акустичних вимірів споруджується шумова камера. У наступних десятиріччях кафедра такого профілю залишалася єдиної в навчальних закладах цивільної авіації й однією з нечисленних у ВНЗ СРСР.
По 1983 рік кафедра збільшує свої потужності. В ці роки кафедра стає базовим учбово-методичним центром по підготовці і підвищенню кваліфікації працівників охорони праці цивільної авіації.
У 1983 році кафедра перейменовується у кафедру «Охорони праці і навколишнього середовища». З 2000 по 2001 р. кафедру очолював професор, д.т.н. Григорій Михайлович Франчук
З 2001 року кафедра перейменовується у кафедру «Безпека життєдіяльності» і з квітня місяця кафедру очолює доктор технічних наук, професор Олександр Іванович ЗАПОРОЖЕЦЬ. Який очолював кафедру до 2016 року.
О.І. Запорожець
Históriám nescirc, id est semper esse puerum.
Не знати історії — це значить назавжди залишитися дитиною.
Розбудова кафедри
Майже чотири десятиліття з 1964 по 2000 р. кафедру – охорони праці Київського інституту інженерів цивільної авіації очолював кандидат технічних наук, професор Лев Андрійович БУРІЧЕНКО, який брав безпосередню участь у її створенні та становленні.
Л. А. Буріченко народився 4 лютого 1928 року в селищі Ханженково Макіївського р-ну Донецької області в родині вчителів. З 1948 р. він зв'язав своє життя з цивільною авіацією, поступивши в Київський інститут цивільного повітряного флоту.
Л. А. Буріченко почав працювати у КІІЦА з 1955 р. У 1964 р. він очолює кафедру техніки безпеки і протипожежної техніки і беззмінно протягом 36 років керував її колективом.
У 1967 р. захищає кандидатську дисертацію, у 1968 р. йому присвоєне вчене звання доцента, а в 1981 р. – професора. У 1983-1986 рр. професор Буріченко Л.А. обіймає посаду декана факультету аеропортів.
Під керівництвом Буріченка Л.А. у цивільній авіації закладені основи вузівської науки з проблем охорони праці. Він є керівником колективу розробників науково-методичних основ однойменних навчальних дисциплін для всіх спеціальностей і спеціалізаціях у вищих навчальних закладах цивільної авіації не тільки України, але й всіх країн СНД. За його особистою участю проведені фундаментальні наукові дослідження в області профілактики виробничого травматизму і профзахворювань авіафахівців. З 1971 р. він виконував обов’язки відповідального редактора наукового збірника з проблем охорони праці.
Буріченко Л.А. - автор більш 150 наукових і учбово-методичних робіт, у тому числі підручників, навчальних посібників і монографій.
За високі показники в навчальній, науковій і виховній роботі Л.А.Буріченко нагороджений орденом «Дружба народів», «Заслужений працівник народної освіти України», «За відмінні успіхи в роботі», «Відмінник Аерофлоту», а також пам'ятними медалями.
За час роботи Лев Андрійович багаторазово нагороджувався грамотами міністра ЦА, почесними грамотами Ради Міністрів, Міністра Цивільної авіації і ряду інших організацій України і держав СНД.
У 1983 році відповідно до наказу Міністра ЦА СРСР № 174 від 07.09. 1983 р. кафедра змінює назву на кафедру «Охорони праці та навколишнього середовища». Зміна назви кафедри співпала з початком масового впровадження у цивільну авіацію літаків з турбогвинтовими і реактивними двигунами.
З 2000 по 2001 рік кафедру очолює доктор технічних наук, професор Григорій Михайлович ФРАНЧУК. Закінчив Київський політехнічний інститут, бувші студентом даного інституту та Дрезденського технічного університету за спеціальністю «Гігроскопічні прилади та пристрої (інженер-електротехнік), 1961 р.
Г.М. Франчук Працював в КІІЦА з 1968 р. на різних посадах. В 1980-1985 рр. – завідувач галузевої науково-дослідної лабораторії. Захистив кандидатську дисертацію в 1975 р. Доцент кафедри охорони праці та навколишнього середовища, 1985 – 1994. В 1994 р. захистив докторську дисертацію. Професор кафедри, 1994 – 2000. Виконуючий обов’язки завідувача кафедри Охорона праці та навколишнього середовища – 2000.
Автор 215 наукових праць, в тому числі 3 підручники, 4 монографії, 15 посібників (в тому числі 7 з грифом МОН України), 32 винаходи. Приймав участь у 84 міжнародних та регіональних конференціях.
З 1995 р. по 2014 р. – директор Навчального галузевого центру з охорони праці.
Нагороджений медаллю «В память 1500-летия Киева», медаллю «За сумлінну працю», Почесною грамотою Солом’янської районної державної адміністрації м. Києва.
У 2001 на вимогу часу на базі кафедри створюються дві окремі потужні кафедри – кафедра «Екології» та кафедра «Безпеки життєдіяльності» до складу якої увійшла кафедра «Цивільної оборони».
Кафедру безпеки життєдіяльності з 2001 року очолює доктор технічних наук, професор Олександр Іванович ЗАПОРОЖЕЦЬ.
О.І .Запорожець У 1978 р. він закінчив механічний факультет Київського інституту інженерів цивільної авіації за спеціальністю "Експлуатація літальних апаратів та двигунів".
Працював у Національному авіаційному університеті на різних посадах: інженер науково-дослідної лабораторії кафедри аеродинаміки та динаміки польотів, молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник, професор кафедри охорони праці та навколишнього середовища. З 2001 р. завідувач кафедри безпеки життєдіяльності, з 2008 р. директор Інституту міського господарства (з 2010р Інститут Екологічної безпеки).
Член спеціалізованої вченої ради Д 26.062.03, Голова спеціалізованої вченої ради Д 26.062.09 Національного авіаційного університету.
Керівник Науково-дослідного центру екологічних проблем аеропортів при Національному авіаційному університеті. Номінований від України член Комітету з охорони довкілля від впливу авіації (Committee on Aviation Environmental Protection - CAEP) Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО). Експерт Європейської мережі дослідження несприятливого впливу авіаційного шуму X-NOISE, член Східно-Європейської асоціації акустиків, голова комісії з цивільної безпеки Науково-методичної ради Міністерства освіти та науки України, член вченої ради Національного авіаційного університету, член редакційної колегії наукового журналу “Applied Acoustics” та «International Journal of Sustainable Aviation (Inderscience Publishers).
Наукові дослідження пов’язані з вивченням проблем екологічної безпеки авіаційного транспорту. Так, результати дослідження впливу експлуатаційних факторів у сфері емісії авіаційних двигунів дозволили удосконалити моделі утворення і викиду забруднюючих речовин, які знайшли відображення у низці нормативних документів, зокрема, в кадастрі викидів тепличних газів. Великий комплекс досліджень присвячений оцінці та розробці шляхів зниження впливу авіаційного шуму, вивченню характеристик джерел шуму та методів зниження шуму у джерелі утворення, створенню методик розрахунку та прогнозування шуму вiд лiтакiв на місцевості.
Нагороджений Почесною Грамотою Міністерства освіти і науки України за вагомий внесок у розвиток освіти. Нагороджений Подякою Прем’єр-мініcтра України, Подякою Голови Київської МДА, медалями НАУ «За доблесну працю» та «До 75-річчя НАУ», нагрудним знаком НАУ «За сумлінну працю», Національного університету цивільного захисту України «За доблесну працю», Відзнакою навчально-методичних установ цивільного захисту. срібною медаллю Виставки досягнень народного господарства СРСР. Автор понад 200 наукових праць, у тому числі 4 монографії та 6 патентів. Учасник понад 50 міжнародних та регіональних наукових конференцій, голова оргкомітету Всеукраїнської науково-практичної конференції “Безпека життя та діяльності людини - наука, освіта, практика”.